Про походження капоейри - африканське або бразилійське - сперечаються і донині . На жаль, дні, коли зародилася капоейра, оповиті мороком таємниці, тому що існує всього кілька документів, що відносяться до того періоду, у яких згадується капоейра, і всі дослідження в цій області знаходяться на початковій стадії.
У 1500 році португальці під проводом конкістадора Педро Кабрала (Pedro Alves Cabral), прибули до Бразилії. У числі першочергових завдань новоприбулих було підпорядкування місцевого населення - бразилійських індіанців - для того, аби забезпечити португальців дармовою робочою силою. Цей задум виявився невдалим - індіанці швидко вмирали в неволі або втікали до своїх поселень, що знаходилися неподалік .Тоді португальці почали ввозити рабів з Африки. Тисячі африканців прибували, несучи із собою свою самобутню і відмінну від європейської культуру. Гра капоэйра - невелика частина цієї спадщини. Відповідно до найбільш популярної (хоча вона й не витримує серйозної критики) теорії походження капоейри , вона зародилася в Кіломбо дос Пальмарес (поселенні рабів- втікачів). Після його розгрому каральною експедицією португальців чорношкірі раби продовжували розвивати капоейру на плантаціях, замаскувавши її під танець, щоб ним можна було займатися під носом у білих рабовласників.
Найбільш коректно, згідно з наявною інформацією, джерела капоейри виглядають у такий спосіб: синтез танців, бойових систем і музичних інструментів різних культур та різних районів Африки, який відбувся на бразильському ґрунті, скоріш за все в Сальвадорі, столиці штату Байя, в умовах рабовласництва, цілком ймовірно, у дев'ятнадцятому сторіччі. Приблизно з 1814 р. капоэйра й інші прояви африканської культури піддавалися репресіям, а подекуди рабовласники та наглядачі забороняли її взагалі. До цього на традиції африканської культури дивилися крізь пальці, а іноді навіть заохочували, частково для зменшення внутрішнього напруження, породжуваного рабством, частково, для того, аби внести відчуження між різні етнічні групи африканців. Документований етап, по суті нова історія капоейри, починається з підписанням Золотого Закону в 1888 р., що скасував рабство. Через чотири роки в 1892 р. практика капоейри була заборонена першою конституцією Бразильської Республіки. У цей час очевидно сформувалися дві лінії розвитку капоейри. У злочинному середовищі великих міст Ріо-де-Жанейро і Ресіфі капоейра зберегла тільки свій первісний бойовий аспект і була викоренена силами міліції на початку двадцятого століття. У Байя ритуальний танець-двобій, що увібрав в себе інші елементи африканської культури виявився більш життєздатним хоча і там капуерист асоціювався з хуліганом - гра часто перетворювалася в бійку, у справу йшли ножі, і все завершувалося кровопролиттям. Технічно капоэйра того часу мала мало спільного із сьогоднішньою - акробатичні стрибки, переміщення по землі, удари ногами і музичний інструмент, під назвою berіmbau, очевидно стали невід'ємною частиною цього мистецтва тільки в двадцятому столітті.
Пізніше, у 30-і роки XX століття, у Сальвадорі, Mestre Bіmba (Manoel dos Reіs Machado - 1900-1974) відкрив першу академію капоейри (1932). Це стало можливим завдяки націоналістичній політиці диктатора Гетуліо Варгаса (Getulіo Vargas), що сприяв поширенню капоейри як бразилійського національного виду спорту. З цього моменту Бімба почав викладати капоейру у своєму Centro de Cultura Fіsіca Regіonal Baіano. У 1941 р. Mestre Pastіnha (Vіcente Ferreіra Pastіnha - 1889-1981) відкрив свою школу capoeіra Angola. Вперше в історії стало можливим навчати капоейри і практикувати її відкрито. |