Капоейра присутня в моєму житті ось вже 9 місяців. Доволі символічне число, чи не так? Та не будемо про дати, нумерологію тощо. Я хочу розповісти чому не лишаю це хоббі, як лишала багато інших, чому ставлю перед собою нові цілі і намагаюсь не пропускати жодного тренування. Я хочу розповісти про те, чому дівчині варто займатись капоейрою, адже витягнути прекрасну половину лишень на дві години  в спортзал – часом справжній подвиг... Нижче я наведу ряд спокусливих фактів, які цікаві дівчатам і які присутні в львівському житті бразильського бойового мистецтва. Отже...

1. Тонус

Зізнаюсь чесно, коли я прийшла на перше тренування, то знала про капоейру мало. Я шукала рух. Фітнес мені набрид, це було нудно. Вирішила спробувати себе у бойових мистецтвах. Капоейра трапилась першою. Чи варто говорити про те, що на заняттях задіяні усі види м’язів, розвиваються реакція, гнучкість та прудкість? Відкрию страшну таємницю, за час усіх тренувань, я схудла на 5 кг (болюче питання для кожної другої дівчини), хоча абсолютно не ставила собі це за мету. До того ж, саме тут я перемагаю власні стереотипи. Тут, у 21 рік я зробила своє перше в житті колесо. Гадаю, що тут вже дуже скоро сяду і на свій перший шпагат :)

У всіх у нас існують в житті певні страхи. Дівчина – взагалі створіння дуже лякливе. І коли їй показати відео, де капоейристи стрибають сальто, роблять стійки на голові та руках, вона цілком імовірно може знепритомніти :) Принаймні мені було ніяково спостерігати це вперше. Відразу виникає думка, мовляв, що мені там робити, я такого ніколи в житті не зроблю! Однак насправді не все так страшно, адже, по-перше, немає в житті нічого неможливого, а, по-друге, в капоейрі не обов’язково вміти виконувати трюки. Інколи достатньо розвивати гарну техніку. Тож, слушно казав мій тренер: «У кожного своя капоейра». Якою вона буде у Вас – Ваш власний вибір.

Дівчата турбуються через власну зовнішність. Їм вкрай важливо гарно виглядати. А саме слово «бойове мистецтво» може асоціюватись із синцями, набряками, травмами, подряпинами, що неприпустимо із словом «краса». Та й тут капоейра має свої переваги – вона безконтактна. Ви можете вивчати удари, освоювати навички самозахисту (що теж дуже корисно), і в той же час залишатись цілими та здоровими. Ви будете імітувати атаку, махати ногами і руками в повітрі, і в той же час Ви не рухатимете супротивника, оберігаючи його і себе від непотрібних нікому жертв.

Капоейра – це не тільки удари. Капоейра – це величезна бразильська культура. Це і спів, і самба, і музика... Мабуть, завдяки такій різнобічності вона просто не може набриднути. Адже частина тренування – це вивчення зв’язок, а далі – освоєння традиційних інструментів (берімбао, пандейро), спів, танці. Ну і звісно, гра (рода), під час якої ми співаємо і водночас ведемо своєрідний двобій із супротивником. Двобій, під час якого усміхаючись намагаєшся не розірвати зорового контакту і водночас ухилитись від удару. Рода – це дійсно розвага, а ми в душі завжди залишаємось дещо дітьми. Можливо саме тому усі ми йдемо із залу у веселому настрої. Адже ми не б’ємось, ми граємо одне з одним.

Банально це чи ні, але капоейра – це нові знайомства і нові друзі. Що приховувати, з учасниками групи Сензала, я сиділа на березі чорного моря, лишала сліди на столичних дорогах і підкорювала найвищі вершини українських гір. Усюди я відчувала себе тепло і затишно, адже поруч були вони. Вони стали своєрідною родиною для мене. І я знаю, та ні, я впевнена, що коли мені буде потрібна допомога чи порада, друзі, яких я знайшла на капоейрі, приїдуть в будь-яку точку і допоможуть мені при потребі.

Ось ми і підійшли до найінтимнішого питання :) Так, кожна з нас мріє про свого принца. Дівчата, а ви знаєте скільки їх тут??? Жарти-жартами, та капоейрою переважно займається сильна половина людства. А от прекрасної статі тут явно не вистачає. А даремно. Хто зна, можливо, саме тут  у негачіву впав Ваш коханий :)